З’ЄДНО́ЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

З’єдно́чити, чу, чиш, гл. = З’єднати 1. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, — ти ж бо його ім’я з своїм ім’ям навіки з’єдночив. К. (О. 1861. III. 6). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 150.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

З’ЄЗУЇ́ТИТИ, ЧУ, ТИШ, →← З’ЄДНО́ЧЕННЯ, НЯ,

T: 141